Багато дітей проходять період (між двома і чотирма роками) коли удари і доторкання є формою спілкування, часто єдиною для вираження того чи іншого свого стану (наприклад: „Я серджуся” або „Я хочу ось це”). Не володіючи даром мови і, таким чином, не вміючи інакше виразити свої бажання і прохання, вони схильні звертатись за допомогою до кулаків або гострих дитячих зубів. Не дивлячись на те, що це нормальна стадія розвитку дитини, подібна агресивність може перетворитись на звичку.

Діти, які, підростаючи, не навчились пригнічувати свою агресивність і спілкуватись з оточуючими з допомогою усної мови, часто перетворюються на справжніх забіяк. Щоб запобігти цьому, ви можете скористатись нашими порадами, які допоможуть вашій дитині позбутись агресивних звичок.

Може таке бути, що дитина відчуває страх перед оточуючим світом. Вона сама поки ще мала, а навкруги все таке велике і незвідане. Через це ваш малюк починає діяти за принципом „кращий захист – це напад ”. Страх із часом мине, але поки що батьки повинні оточити дитину піклуванням і любов’ю, щоб вона почувала себе в безпеці.

Причина агресії може ховатись і в незадоволеності. Дитина не так давно з’явилась на світ, і їй все цікаво. Все потрібно зачепити, доторкнутись. Адже інших „ключів” до пізнання світу у неї поки що немає. Та з усіх сторін її постійно осмикують: „Не чіпай”, „Не бери до рота”, „Відійди це небезпечно”. Ваш малюк не може задовольнити свою цікавість і не знає, як пояснити оточуючим, що йому необхідно пізнавати світ. Вихід він бачить в агресії.

Доволі часто агресивність диктує реальність. Малюк може ревнувати вихователя до інших дітей, а тому, переступивши поріг дитячого садка стає організатором бійок. Він може зробити спробу вдарити молодшого братика або сестричку, але не через те, що не може поділитись з ними іграшками, а через те, що ревнує до батьків.

Якщо батьки часто сваряться, кричать одне на одного  і самі подають дитині „жорсткий приклад ”, то і вона буде поводити себе так само. Адже зараз ви для неї – самі головні люди, і вона у всьому хочу бути схожою на вас. Тому постарайтесь не конфліктувати в сім’ї. Навіть якщо ваші сварки відбуваються за закритими дверима, дитина все рівно відчуває, що над родиною нависла загроза. Вона не почуває себе в безпеці, а свою тривогу виражає єдиним доступним їй способом – спалахами гніву. Якщо ви думаєте, що дитина ще маленька і не здатна на серйозні переживання, то ви дуже помиляєтесь.

Безперечно, замахуватись на батьків і ображати інших малюків не можна. Але сама дитина цього не зрозуміє.

Завдання дорослих – спокійно пояснити їй, що таке добре, а що таке погано. Але це не означає, що дорослі повинні придушити в дитині агресію. І тим більше не застосовувати фізичних покарань. Нічого доброго з цього не вийде. Навіть навпаки, придушена, але не контрольована агресія може з часом перерости в серйозну проблему, навіть до психічного розладу.

Дорослим не слід пускати ситуацію на само плин. Якщо агресивність не контролювати зразу, по мірі росту малюка вона все рівно буде проявлятьсь. Не праві ті батьки, які не звертають уваги на жорстокість своєї дитини. Це зараз вона б’є не боляче, але що буде коли вона виросте, так і не навчившись контролювати спалахи свого гніву ?вона і далі буде вважати, що їй все дозволено. Вияснивши причину жорстокої поведінки, постарайтесь виправити ситуацію. Поясніть дитині, що вона не права.

Дитина за будь яких обставин повинна відчувати, що вона потрібна вам, що ви її любите. Не кажіть дитині: будеш погано поводитись, віддам тебе іншій тьоті ”. Для вас ці слова нічого не означають, а для дитини це стрес, який може перерости в агресію.

Якщо ви не можете задовольнити бажання дитини, поясніть їй – чому. Адже їй здається, що все відбувається через відсутність до неї любові, а не грошей у вашому гаманці.

Якщо дитина впала на підлогу, гнівно стукає ногами і кричить, ніякому разі не заспокоюйте її покупкою іграшки або солодощів. Вона зрозуміє, що знайшла ваше слабке місце. Ніколи не відповідайте агресією на агресію. Відповідайте на неї любов’ю – адже дитина у всьому бере з вас приклад. Постарайтесь пояснити: якщо вона без істерик розповість вам, чим не задоволена, то в неї буде більше шансів отримати бажане. Але не проводьте таких повчальних бесід в присутності інших дітей, діти цього не люблять, і у відповідь можуть ще більше озлобитись.

Відволікайте дитину від негативних емоцій. Не дозволяйте їй дивитись жорстокі мультфільми – вони провокують агресію. Поступово дитина почне розуміти наслідки своєї поведінки, особливо коли діти у дворі або в дитячому садку відмовляться з нею дружити. Щоб дружити з усіма, дитині доведеться перестати битись.

Майже всі діти проходять через агресію і з віком вчаться її контролювати. Але це відбувається лише в тому випадку, якщо батьки намагаються їм допомогти. Безперечно це не легко. Часом не хочеться витрачати час на безкінечні пояснення, а просто поставити дитину в куток. Але це може викликати у дитини ще більшу агресію. Будьте терплячими, і результат не заставить себе довго чекати.

Якщо ваш малюк вдарив іншого, спочатку підійдіть до ображеного малюка. Скажіть йому: ” Олесь не хотів тебе образити ”. Потім обніміть його, поцілуйте і проведіть із кімнати. Таким чином ви позбавите уваги свого малюка, і перенесете її на ображеного малюка. Тоді ваша дитина помітить, що веселощі закінчились і вона залишилась самотня. Зазвичай потрібно повторити це 2-3 рази – і забіяка зрозуміє, що агресивність не в його інтересах.

З самого початку повчайте свою дитину до необхідності дотримуватись правил. Кажіть дитині: „У нас є правило: якщо ти хочеш іграшку, а нею грається хтось інший і не дає її тобі – зачекай ” Нажаль, діти, які вдаються до фізичного насилля, часто не можуть впоратись із своїм характером. Тому прийдеться часто нагадувати їм про встановлені вами правил