Існують непрості теми для розмови з дитиною. До них належать похід до лікаря, профілактика простудних захворювань, необхідність щеплень та лікувальних процедур тощо. Як правильно розмовляти з дитиною про ці питання?

       Працюємо з власними тривогою та страхом

У розмові про профілактику інфекційних захворювань та необхідність щеплень дуже важливо не заразити малюка власними страхами. Для цього, насамперед, дайте собі відповіді на запитання: «Як власне я  ставлюся до щеплень? Що я знаю про цю процедуру? Що я знаю про це захворювання?». Якщо ви виявите, що думки із запропонованої теми викликають тривогу, схвилювання чи страх, — це означає, що перед розмовою з дитиною вам слід визначитися з джерелом своїх власних страхів.

      Пригадайте, хто і як у дитинстві розповідав вам про щеплення та хвороби, з якими захворюваннями вам довелося стикнутися і як минав процес лікування. Цілком можливо, що пережитий вами у дитинстві біль відклався у підсвідомості і продовжує викликати відчуття тривоги у дорослому віці. Усвідомлення досвіду, що травмував, допоможе втриматися від його трансляції своїй дитині.

     Типовою помилкою батьків, що викликає страх лікарів є обман: «Укол – це не боляче! Ти нічого не відчуєш!» Ми повинні промовити дитині що вона відчує, за якою процедурою це буде проходити.

     Підвищуємо власну компетентність

   У розумінні медичних аспектів щеплення допоможуть фахові журнали та інтернет. Приділіть особливу увагу поширеним міфам та забобонам. Часто вони не мають під собою жодних наукових обґрунтувань.

     Враховуємо вікові особливості

    Що старша дитина, то більше у неї розвинуте розуміння причинно-наслідкових зв’язків. У віці до трьох років малюк не здатен встановлювати зв'язок між своїми дискомфортними відчуттями (нежить, кашель, блювання, біль) та поняттям «хвороба». Він розуміє, що йому погано, проте співвіднести причини, які мали місце у минулому, з тим, що він переживає у цей момент, поки не може.

    Приблизно у п'ять років у дітей формуються навички розуміння причинно-наслідкових зв'язків. У цьому процесі основну роль відіграють пояснення, що надходять від авторитетних дорослих.

      Вкладаємо у слова позитивну мотивацію

     Для дитини набагато важливіше почути про те, що вона може зберігати здоров’я, аніж про те, чому вона захворіла, тим більш у звинувачувальній формі. Це дозволить сформувати свідому відповідальність за своє самопочуття, а не почуття провини за здійснені помилки та страхом перед вірусами чи болем.
   Однією з важливих батьківських навичок є вміння позитивного спілкування з дитиною. Тренуймося замінювати розповіді про обмеження, пов'язані з хворобою, позитивними мотивуючими словами про переваги, що відкриваються для здорової людини.
 

ПРИКЛАДИ

(Джерело: Журнал «Медична сестра дошкільного закладу»)

   ПРИКЛАД 1. Дитина переїла морозива та застудила горло. Невдалий варіант батьківського коментування: «Я ж казала тобі не їсти стільки морозива. Тепер будеш лежати з хворим горлом!». Звучить як звинувачення і подальше покарання хворобою. Вдалий варіант: «Хоча це і важко, але спробуй наступного разу з'їсти тільки одну порцію морозива. Тоді горлечко буде себе почувати добре». Розумно обмежуємо, даємо позитивне підкріплення.
  ПРИКЛАД 2. Дитина бігає по холодних калюжах. Невдалий варіант батьківського коментування: «Ну ось, знову набігався по калюжах і змерз. Як же я втомилася постійно лікувати твої шмарклі!». Сприяє розвитку почуття провини за даремно витрачений батьками час. Вдалий варіант: «Коли на вулиці холодно і мокро, дуже важливо зберігати ноги сухими. Коли у тебе немає нежитю, ми можемо гуляти набагато частіше і довше». Інформуємо про профілактику захворювання і позитивно мотивуємо.

   ПРИКЛАД 3. Дитина не хоче мити руки з милом; заходячи додому, одразу бере якусь їжу. Невдалий варіант батьківського коментування: «Якщо будеш їсти немитими руками, у животі будуть лазити черв’яки!». Дає запевне хибну з медичної точки зору інформацію, породжує страх та паніку, що перетворюються у дитячій фантазії на жахи. Вдалий варіант: «Кішечка миє свої лапки язичком. Вона не знає, що є чарівне мило, яке допомагає прогнати з ручок бруд. Ходімо мити ручки з милом!». Цікавий приклад дотримання гігієни тваринами і людьми мотивує дитину, пояснює їй призначення мила.

      Намагайтеся не репетувати від страху при кожному «болить». Що спокійніше до ситуації поставиться авторитетний для неї дорослий, то менш тривожною дитина буде у стані захворювання або при щепленні.

   Ефективним прийомом для роботи з дітьми є казка.  Під час розмови з дитиною про щеплення від туберкульозу можна використати казку «Про Мікробів-Кохиків»

Казка «Про Мікробів-Кохиків».

Трапилося це дуже давно. У великому теплому болоті оселилося Чудовисько. Не було від нього людям спокою. Пішли люди до Івана-богатиря просити допомоги. І пішов Іван-богатир, і бився з Чудовиськом. Три дні й три ночі вони билися. Нарешті Іван-богатир переміг.

Щоб помститися людям, Чудовисько, вмираючи, виплюнуло цілі полчища маленьких, згорблених, агресивних прибульців — туберкульозних паличок. Паличок Коха. Вони розповзлися всім світом, проникли в організми дорослих, дітей, тварин і викликали дуже важке і небезпечне захворювання — туберкульоз.

Багато людей і тварин від туберкульозу загинули, оскільки не знали, як себе захистити, як уберегтися. Це трапилося в сиву давнину, але, на жаль, ці злі згорблені туберкульозні палички дуже стійкі й живучі.

Живуть вони і зараз — в організмі хворих людей, на книгах, іграшках, посуді та інших речах, якими користувався хворий.

Із слиною мікроби потрапляють на тротуар або на землю. Коли слина висихає, туберкульозні палички стають легкими як пір'їнки, піднімаються з пилом у повітря і проникають в організм людини під час дихання.

Оселяються мікроби найчастіше в легенях, там їм тепло і затишно. Вони починають посилено харчуватися і розмножуватися. Ці злі туберкульозні палички бажають, щоб всі захворіли.

Але хочу тебе заспокоїти, хворіють не всі! Ті, хто піклується про своє здоров’я, можуть не боятися — туберкульоз їм не страшний.

   Питання для обговорення: Де живуть небезпечні палички? Як вони можуть потрапити до організму здорової людини? Чи можна від них захиститися? Далі слід розповісти дитині про шляхи захисту від туберкульозу — гігієну та щеплення.